Історія створення батарейки

Саме завдяки непомітним кружальцям, циліндрам та прямокутникам ми можемо користуватися всім цим, як батарейками для годинника.

Скільки років минуло з винаходу батарейки? Більшість скаже, перші варіанти з'явилися наприкінці XVIII століття. Цілком розумно, адже 1798 року італійський граф Алессандро Вольта побудував першу примітивну батарейку, яка отримала ім'я «Вольтовий стовп». Він склав цинкові та мідні диски та розділив їх полотном, просоченим лугом або кислотою. Така «вежа» була заввишки півметра. Але! Існують свідчення того, що походження батареї більш давнє. Перший примітивний зразок був відомий людям ще за 2000 років до цього.

У середині XX століття (1938) на розкопках в Іраку Вільгельм Кеніг знайшов глиняний горщик 13 см у висоту з мідним циліндром, в який був вставлений стрижень з іншого металу. Археологи припустили, що це найдавніша батарея.

Однак, як саме використовували цей глечик жителі стародавнього Іраку, ми вже не дізнаємося. А ось про італійця Луїджі Гальвані та тваринну електрику відомо багато. Він помітив, що тіло жаби смикалося, якщо зіштовхувалося з двома металевими елементами або розташовувалося поруч із електричною машиною і іскрами, що вилітають з неї. Луїджі припустив, що електрика є в тілі тварини.

Саме його досліди з жабячими лапками спонукали Вольта до пошуку джерела електричного струму. Він провів серію випробувань і помітив, що коли тіло тварини зіштовхувалося з предметами з одного й того ж металу, то нічого не відбувалося, а от якщо метали були різні, то з'являвся потрібний ефект. Збудувавши свою вежу з металевих пластин, він довів, що електричний струм з'являється не в тканинах тварин. Досліди показували, що причиною всього є хімічні реакції між різними металами, з'єднаними провідником (у Гальвані в його якості було тіло жаби).

Обидва італійці прославилися, а їх іменами назвали одиницю виміру напруги Вольт і безпосередньо сам «гальванічний елемент».

Історія батарейки

З відкриття батарейки, вірніше, її прапрапрабабусі, минуло зовсім небагато часу, і в 1836 англієць Джордж Фредерік Даніель вирішив головну проблему «вольтового стовпа» – корозію.

У 1859 році француз Гастон Планте створив акумулятор, тобто його прапрадідуся. Він використовував сірчану кислоту та свинцеві пластини. Перевагою створеного приладу було те, що після зарядки від джерела постійного струму, вже сам віддавав його і ставав джерелом електроенергії.

1868 можна вважати доленосним. Хімік із Франції Жорж Лекланше створив «рідкісного» прабатька «сухого» елемента батареї. Через 20 років німець Карл Гасснер постарався і отримав саме цей «сухий». Він майже у всьому був схожий на сучасний варіант.

Після цього історія виробництва батарейок лише набирала обертів. Гальванічні елементи замінили нікель-кадмієві та нікель-металогідридні акумулятори. Головним завданням вчених було збільшення ємності та терміну служби, а також зменшення розмірів. Вирішенням проблеми стала поява літій-іонних та літій-полімерних акумуляторів. Вони без проблем довго тримають заряд, відрізняються великою ємністю та невеликими розмірами.

Історія розвитку батарей триває. Вчені шукають "вічну" батарейку, і, цілком можливо, скоро знайдуть.

Якщо вам необхідно замінити батарейку в годиннику, вибрати батарейку для годинника, то звертайтеся в нашу годинникову майстерню. А поки що, ви можете придбати батарейки для годинника, ремінці для наручного годинника та інше в нашому інтернет магазині.